Легендарний Роберто Карлос став нашим спеціальним гостем під часу SBC Summit в Барселоні. Додатково, він поділився власними футбольним історіями та думкою з нами в інтерв’ю для Гільєма Балаге. Під час цієї неймовірної розмови, Гільєм Балаге запитав Роберто про його моменти слави, але також теж Гільєм хотів дізнатися погляд щодо поточних подій у світі футболу. Карлос повертає назад до його відомого штрафного удару в матчі проти Франції в 1997 році, описує атмосферу в мадридському Реалі в минулому та сьогодні, і розповідає нам трохи більше про його сьогоднішню діяльність. Він також ділиться своєю думкою щодо майбутнього Золотого М’яча та матчів Реала Мадрид. Слухайте це захоплююче інтерв’ю та дізнайтеся трохи більше про майстра лівого флангу.
Добрий ранок. Ми в Мадриді. Як ти знаєш, я працюю амбасадоро мадридскького Реала. У вихідні ми вирушаємо до Севільї, потім до Браги і наприкінці до Барселони. Це важливий тиждень.
Гільєм Балаге:
Про що ми будемо говорити, перш за все, про найважливішу гру року. Чи правильно так її назвати? Чи Ель-Класіко найважливіше?
Роберто Карлос:
Я б не сказав, що це найважливіший матч, тому що всі матчі протягом сезону є важливими для такого клубу, як Реал Мадрид. Але звісно що це протистояння задасть рівень на цей сезон. Такий матч, як цей завжди мотивують гравців проявити себе в кращих моментах.
Гільєм Балаге:
Чи хотів би ти зіграти зараз? Можемо повернутися в часи, коли ти грав? Тобі це подобається?
Роберто Карлос:
Було б чудово, давай!
Гільєм Балаге:
Звідки можемо почати? Можливо, з голів, які ти забив. Ти забив 3 м’чі в Ель-Класіко, чи не так?
Роберто Карлос:
Так, 3 голи. Перший забив на Сантьяго Барнабеу. Другий з-за меж штрафного майданчика. І третій я забив... Дай-но пригадаю...Також це був один разів, коли ми виграли Барселону - пас від Зізу і я забив.
Гільєм Балаге:
Я б відзанчив, що ти забив один гол на Бернабеу, а другий на Камп Ноу.
Роберто Карлос:
Так.
Гільєм Балаге:
2 чудові голи. Але третій... Це був автогол.
Роберто Карлос:
Ні, це не був автогол. Цей був м’яч для Семуеля Етоо і я дивися на нього, не помітивши, що підбігав Ікер. І в кінці ми обидва були сфокусовані на м’ячі і Етоо також... Що ж, я був майже у воротах, але Етоо забив гол.
Гільєм Балаге:
Ми тоді не будемо його рахувати автоголом.
Роберто Карлос:
Не будемо його рахувати за автогол.
Гільєм Балаге:
Чудово. Які емоції викликає в тебе Ель-Класіко? Коли ти думаєш про Класіко, про що ти думаєш: вийти на поле, шум, внутріщнє напруження? Що спадає на думку?
Роберто Карлос:
Кожного по троху. Щоб бути здатним грати матчі, як цей, ти маєш бути дуже добре підготовленим протягом тижня, навіть якщо ти маєш матчі Ліши Чемпіонів. У матчі проти Барселони, мотивація завжди інша. Інша підготовка. Легше, коли ми граємо на Сантьяго Барнабеу. Також коли на носі матч проти Барселони, пдіготовка завжди відрізняється, тому що ти ніколи не знаєш як Барса буде грати. Якщо вони будуть більше атакувати або більше захищатися, чи вони контролюватимуть м’яч, чи вони віддадуть його тобі і ти зможеш атакувати. Гра проти Барселони завжди була складною. Вони завжди були складною командою, саме тому ми не вигравали у Барселони багато разів. Ми виграли декілька разів, але це було на Барнабеу, і протягом 11 сезонів, які я грав тут, ми програли лише один раз. Неймовірна гра Рональдіньйо, я не знаю чи ти пам’ятаєш.
Гільєм Балаге:
Хм.
Роберто Карлос:
Що ж, ми легко виграли тут, а виграти там було завжди важко. Однак підготовка дуже особлива. Я з тих часів, коли Луїш Фігу грав у футболці Барселони і я багато готувався. Я не міг спати, думаючи як забити йому гол. Для мене це було важко, тому що Фігу був найважливішим гравцем свого часу.
Гільєм Балаге:
У день, коли ти дізнався, що він переходить до Мадриду - це стало полегшенням, правда?
Роберто Карлос:
Я завжди говорю, що я дуже вдячний нашому президенту Флорентіно Пересу за підписання Фігу та пропозицію йому грати зі мною.
Гільєм Балаге:
Ти говорив, що пам’ятаєш гру Роналдіньйо. Ми всі це пам’ятаємо. Я думав, що ти пам’ятаєш вибіркові спогади і, що ти не пам’ятаєш не найкращі моменти. Однак, якщо ти пам’ятаєш все, я думаю ти теж згадаєш, що ти був одного разу ти отримав вилучення.
Роберто Карлос:
Я думаю, що мене два рази вилучали проти Барселони. Одного разу на 6-й хвилині та одного разу на 20-й хвилині, чи не так?
Гільєм Балаге:
Хм.
Роберто Карлос:
Але потім я справді не зрозумів причину чому, тому що я готувався протягом всього тижня до матчу цього рівня. Я не знаю як виглядає підготовка арбітрів до рішень у матчі або до вилучення гравця чи не призначення пенальті. Але ми всі люди, я не маю нічого проти арбітрів, котрі вилучали з поля. Зараз, коли я зустрічаю багатьох з них під час Ліши Чемпіонів або Ла Ліги, вони вибачалися перед мною. І я добре ладнаю з кожним, бо врешті-решт це були рішення, які я, можливо, вчасно не розумів, однак... Під час матчів, як Класіко, чим менше рефері втручається, тим краще. Кожен бачить помилку граця, котрий тренується до цієї гри протягом усього тижня і закінчує матч на 6-й або 20-й хвилинах. Інколи краще поговорити з цим гравцем, прийняти різні рішення протягом матчу такого рівня. Були судді, котрі час від часу хочуть бути більш головними героями, ніж гравці і я ніколи їх не любив.
Гільєм Балаге:
Ти просиш арбітрів про розуміння того факту, що це унікальний матч. Логічно, що твоя голова несеться зі швидкістю 1000 миль на хвилину і твоє серце теж. І якщо приймається рішення такого калібру, як вилучення гравця з полу з двома жовтими картками за протест, наприклад, їм варто думати двічі, правда?
Роберто Карлос:
Звісно. І очевидної моджливості забити теж не було. Це були флангові игрі чи конфронтації з арбітром, коли ти бачиш один момент, а рефері бачить це інакше і так далі й далі. Є небагато арбітрів, котрі вміють вдало керувати матчами цього рівня, цієї величі. Є такі, що надали б переваги нанести шкодитвоїй команді, ніж говорити з гравцями. Дозвольте грацеві вибачитися за можливій підкат або можливу гру рукою в штрафному майданчику. Я вважаю, що футбол стає все кращим і кращим. У мої часи, я страждав через мою швидкість. Я хотів пограти. Але врешті-решт, кращим за все було вийти за збірну Бразилії аюо зіграти в Класіко. Для мене було мрією грати на цьому рівні, бути переможцем Ліги Чемпіонів чи чемпіоном світу. Це вартує навіть червонох картки.
Гільєм Балаге:
У будь-якому випадку, ти говориш, що в Класіко потрібно знати як контролювати власні емоції. Я думаю, що чим старшим ти ставав, тим краще ти був. Сьогодні гравців більш молодші. Мають бути гравці, котрі не знают як з усім цим впоратися, правда? Ти, мабуть, зустрічав багатьох з них, як в Барсі, так і в Мадриді.
Роберто Карлос:
Так, тому що як я говорив раніше, це особливий матч. Так і підготовка гравців. Говорячи про арбітрів, я повторюся, що я не знаю. Але в грі як ця, ти маєш зробити шоу. Публіка приходить побачити голи та удари. Усе навколо Мадрид - Барса, Барса-Мадрид, ти маєш знати як зробити це дуже добре, тому що кожен буде дивитися, кожен буде дивитися цей матч. Це те, за що вони платять - побачити чудових гравців, гравців з багатою історією. Це дуже особливий матч для гравців, і це впливає на кожного. Кожен хоче дивитися Мадрид - Барса, тому що це найважливіший матч сезону для багатьох. Але не для гравців і інших людей з клубу, тому що доля сезону вирішуєтьсяв домашніх матчах і проти команд, котрі змагаються за чемпіонство. Тому що, в кінці-кінців, гра типу Реал Мадрид - Барселона не вирішує долю сезону. Це вирішується в матчах проти інших команд, які забирають очки чи ти можеш здобути очки вдома та на виїзді.
Гільєм Балаге:
У тебе є багато неймовірних друзів, але є одні відносини, які вражають мене найбільше. Маю на увазі твою дружбу з Девідом Бекхемом. Ти не говориш англійською, а він не говорить іспанською і все одно ви маєте неймовірний зв’язок. Розкажи трохи більше про Девіда, твої відносини з ним та як ви ділилися матчами Класіко. Не знаю чи доводилося тобі пояснювати йому по-своєму як це було.
Роберто Карлос:
Моя дружба з Девідом... Більшість людей знає про це і могли бачити це в нещодавніх документальних серіалах. Щодо розбіжності в мовах... Ми розуміли, що маємо зробити лише подивишись один на одного. Це справжня дружба. Коли він підписав контракт з Реалом, я думав, що був першим, хто обійняв його та привітав. І справді, він один з найкращих друзів, якого я коли-небудь мав, і він чудовий футболіст. Багато людей говорять, що Бекхем був лише картинкою, але для нас, тут у клубі, він був прикладом, лідером, фантастичною людиною. І багато людей не знають справжнього Девіда Бекхема. Мені пощастило і я мав привілеї бути поруч протягом довгого часу. І на тренуваннях, тут, у Мадриді, і з його родиною вдома. Це справжня дружба людей з різних країн і культур, що в результаті вийшло чудово. Кожного разу, коли бачу його в Мадриді, це чудове відчуття знати, що він щасливий. Зараз він президент Інтер Маямі. Але все ще мій друг. Я ніколи не буду перш за все на нього дивитися, як на футбольного гравця, президента чи інвестора. Я дивлюся на нього, як на мого друга. Я дуже розчулений знаючи, що ця прив’язаність та піклування, яке я відчуваю до нього, водночас відчувається Девідом і до мене.
Гільєм Балаге:
Зараз інший англієць, іншого рівня та іншого типу особистості – Джуд Беллінгем, котрий в 20 років узяв Мадрид штурмом, а його ім'я вже скандують трибуни. Чи здивувало тебе наскільки швидко він адаптувався? Що ти можеш сказати про нього?
Роберто Карлос:
У цьому клубі адаптація легіонерів дуже особлива. У мадридському Реалі, а я тут з 1996 року,Фернандо Єрро так само тепло з обііймами , Фернандо Редондо, Маноло Санчіс, Пако Буйо та багато інших тепло з обіймами зустріли мене. У мої часи ми так само зустріли Зеедорфа, Міятовіча та інших гравців. Зараз я амбасадор і ми робили так само з Родріго, Вінісіусом, Джудом, Куртуа, з усіма цими молодими гравцями, котрі приходять до нас і спершу не знають філософію клубів. Ми робимо їх життя простішим. Ми пояснюємо культуру мадридського Реалу , що тут ми маємо завжди перемагати і їм необхідно адаптуватися настільки швидко, наскільки це можливо. Ми даємо їм слухати ветеранів. Беллінгем показує себе таким, яким він є насправді. Він сучасний англієць, чудовий гравець і людина, котра хоче вчитися. Іншого дня, під час інтерв'ю він сказав, що хоче грати в нашій футболці протягом 15 років. Для нас, людей, котрі знаходяться в клубі протягом довгого часу, це велике задоволення чути це від такого молодого гравця, з таким потенціалом і особистістю. Він адаптувався дуже швидко. Я думаю, що фанати мадридського Реалу дуже щасливі. Подивися, скільки матчів він зіграв і кожного разу він був кращим гравцем матчу. Однак ми не можемо забувати про те, що в Реалі ми не живемо за рахунок тільки одного гравця. Ми завжди були сім'єю. У Реалі Мадрид, усі виграють разом. Ми, звісно, також разом і програємо. Є один гравець, котрий задає планку для інших, голами або пасами. Але це те, що робить Реал Мадрид унікальним. Це те, над чим ми працюємо разом і приносимо задоволення нашим фанатам. Це неймовірний клуб.
Гільєм Балаге:
Роберто, як вважаєш, Джуд схожий до Зідана? Він часом грає, як Зідан, чи не так?
Роберто Карлос:
Кожен має свій класний стиль гри. Наприклад, я трохи схожий на Марсело, але Марсело має кращі якості, ніж я. Якби я мав такі якості, як Марсело, я б був найкращим гравцем світу протягом багатьох років. Але Беллінгем... Я не знаю, якщо чесно. Він має потроху від кожного гравця, можливо, він грає трохи, як Зізу, можливо, він інколи грає більш, як Рауль. Інтелект Фернада Редондо. Я завжжди говорю, що кожен футболіст має свій власний стиль гри. І тому я бачу декілька гравців у ньому. Він має унікальні якості.
Гільєм Балаге:
З іншого боку, в Барсі, побачимо чи вийде на поле Роберт Левандовський, але якщо він вийде, він головна загроза, чи не так?
Роберто Карлос:
Можливо, можливо. Чесно кажучи, є гравці, є команди і є матчі. Це все залежить. Що хорошого в кожному гравцеві тут, особливо в тих, котрі приїхали до Мадриду в цьому році — це те, що вони виграють все більше й більше в кожній грі. І подивися як вони грають. Вони все ще мають запас для розвитку, коли мова йде про деталі. Я пам'ятаю, коли я прийшов до Мадрида в 1996 — 1997 роках. Я відразу хотів грати в усіх матчах. Я хотів грати на моєму найвищому рівні. Зараз вони знають, що вони з кожним матчем прогресують, і зрозуміло, що під час важливих матчів можна побачити якості цього гравця.
Гільєм Балаге:
Що ти думаєш про Барселону зараз? Інколи здається враження, що в них результат є важливішим, ніж гра. Однак, логічно, що вони все ще в топі.
Роберто Карлос:
Вони завжди будуть важливим суперником, котрі можуть грати добре або погано. Вони мають власну історію. Цей клуб поважають у всьому світі. Важко говорити про це ззовні. Ми можемо бачити в новинах, що, на жаль, у них багато травмованих гравців. Нам це не подобається. У нас так трапилося з Мілітао, Куртуа та Вінісіусом , вони нещодавно травмувалися та мали переломи. Він (Вінісіус) вже грає і повертається до рівня старого доброго Віні. Барселона завжди буде нашим суперником, якого треба обіграти, і цей клуб заслуговує великої поваги.
Гільєм Балаге:
Я чув, ти говорив, що захоплюєшся АПЛ або ж ти щонайменше слідкуєш за цими змаганнями. Що тобі подобається в цьому турнірі?
Роберто Карлос:
Атмсфера стадіону, бо фанати справді беруть участь у матчі. Немає значення чи це Ліверпуль, Челсі, Юнайтед, Сіті або ж інший матч — фанати завжди активні. Іншою важливою перевагою є передматчеві та післяматчеві студії з екс-гравцями та людьми, котрі розуміються на грі. Вони поєднують журналістику знання екс-гравців, і це поєднання мені до вподоби. Завдяки цьому, фанати в переві... Перед матчем, у перерві та після матчу, завдяки цьому вони розуміють футбол трохи краще. Експерти діляться власними думками, одні більше зсередини, інші — ззовні, і це допомагає побачити більше. Коротко кажучи, Англійська Прем'єр Ліга точно показує, що таке сучасний футбол. Тут зібрано всього потроху: трансляції, фанати, люди, розмови в роздягальні, атмосфера. Ми також робимо подібне в Іспанії сьогодні, і мені справді це подобається.
Гільєм Балаге:
Це задоволення розуміти, що людина зсередини, легендарний футболіст, як ти, розуміє, що це все шоу. Все є частиною шоу, ми всі частина цього шоу.
Роберто Карлос:
Так...
Гільєм Балаге:
І...
Роберто Карлос:
Продовжуй, продовжуй.
Гільєм Балаге:
Я хотів запитати, коли ми говоримо про гру, як ти вважаєш, що відрізняє АПЛ та Ла Лігу? Яка найбільша різниця?
Роберто Карлос:
Я думаю, що відбулася дуже велика еволюція англійськго футболу. Я пам'ятаю, що англійський футбол полягав на схемі атаки воріт.. Зараз ми бачимо гравців, котрі контролюють передачі, мтатчі на максимальній швидкості та високій інтенсивності. Мені це дуже подобається. Це те, на чому завжди полягав іспанський футбол — інтенсивність та багато гольових можливостей. За виключенням деяких матчів, але ви можете подивитися статистику і я не сильно вірю статистиці. Нас хвилює не тільки результат 1-0 або ж 1-1. В останні декілька років відбулася велика зміна, і це сталося тому, що фанати призодять на стадіон побачити багато забитих голів, забитих їх ідолами. Це еволюція сучасного футболу.
Гільєм Балаге:
Насправді, в англійській лізі є всі види гри. Стиль Клоппа не схожий на стиль Гвардіоли, а стиль Артети не схожий на стиль Анге в Тотенгемі. Який стиль тобі подобається найбільше?
Роберто Карлос:
Стиль Анчелотті. Якщ ви подивитеся на Ліверпуль під керівництвом Клоппа, їх стиль гри схожий за стилем гри на стиль Мадрида. Молоді тренери більш захисні, вони більш грають проти атаки. У випадку більш досвідчених тренерів, вони не переймаються цим. Їхні команди грають просто, але коли відбувається щось дивне — вони знають як змінити гравців, щоб вони грали більше на захист. Це залежить від кожного тренера і я думаю, що тут, у Реалі, ми маємо планку світового рівня. Анчелотті виграє багато матчів. Він один з тренерів-переможців, тому що він не короткозорий, він не говорить: “ Ми хочемо виграти з рахунком 2-0 через це або інше”. Він готує свою команду, говорячи: “ Якщо ми переможемо, ми гратимемо так само, але якщо ми програємо — ми зсінимо це або інше”, і його команда знає, що робити. Це і гарна атмосфера в команді — це моя думка.
Гільєм Балаге:
Чи був ти близьким до приєднання до Астон Вілли?
Роберто Карлос:
Якийсь час тому. Тоді мені було 20 або 21 рік. Ми розпочали з Астон Віллою, коли я повинен був грати в збірній Бразилії. Потім був Челсі в 2007 році, коли я залишив Реал Мадрид, Я мав можливість грати в Англії, і я говорив з Абрамовичем про це. Ми не досягли згоди через дрібниці. Одна так, Астон Вілла та Челсі були зацікавлені в мені.
Гільєм Балаге:
Чи звертаєш ти особливу увагу на флангових захисників та розвиток цих захисників в АПЛ, наприклад? Чи є окремі гравці, котрі тобі подобаються?
Роберто Карлос:
Усі. Однак не всі вони настільки ж зосереджені на атаці, як був Кафу. Є багато типів фулл-беків, що з правої флангу, так і з лівого. Деякі команди мають більш захисних фулл-беків, а інші більш атакувальних , але наприкінці, немає жодного хто б грав точно, як Роберто Карлос. Вони всі дуже гарні гравці, більшість з них грає в збірних, і був один один лівий фланговий фулл-бек зі збірної Англії...
Гільєм Балаге:
Тріп'єр.
Роберто Карлос:
Точно. Ми можемо побачити еволюцію. Я б не зміг грати справа, але Тріп'єр, в сучасному футболі, здатен грати зліва. І він неймовірна особистість. Усі фулл-беки грають дуже добре. Я сподіваюся, що вони відправлять мені повідомлення зі словами: ”Дякуємо, що говориш про нас”, тому що, коли я говорю про одного і забуваю про інших, потім я отримує повідомлення, що я не люблю їх.
Гільєм Балаге:
Мені цікава твоя думка про наступне. Канселло, котрий належить Манчестер Сіті, зараз в Барселоні. Він один з флангових захисників, котрий стає півзахисником, коли команда атакує. Він зміщується до центру, а іноді він з'являється, як “дев'ятка”. Ти теж так грав, ти був “трійкою”, але іноді ти грав, як вінгер і в центрі, але зазвичай у штрафному майданчику. Чи адаптувався б ти або хотів би в такому стилі гри фулл-бека, чи бути півзахиснком та грати більше з м'ячем?
Роберто Карлос:
Ні, я був жахливий з м'ячем. Саме тому я пасував Зізу, Бекхему та Фігу. Я грав багато без м'яча. Марсело подобалося грати на позиції фулл-бека, півзахисника або вінгера. Моїм завданням було закрити півзахисника з лівого флангу і дати мені можливість бігти по всьому флангу, тому що мені подобалося багато грати без м'яча.
Гільєм Балаге:
Давай наблизимося до світового рівня футболу та Золотого М'яча, нагородженя ского відбудеться 30 жовтня. Є два фаворити: Мессі та Холанд. Кому б ти його віддав?
Роберто Карлос:
Важко сказати, тому що навіть якщо я щось скажу — це нічого не змінить. Врешті-решт це не моє рішення. Я можу поділитися моїми думками, так як є два неймовірних гравці - Мессі та Холанд. Нехай переможе найкращий. Мессі завжди буде Мессі. Він встановив планку для всіх молодих гравців, які хочуть рохважатися в щтрафному майданчику. Лео потрібно бачити. Холанд встановив планку для Сіті, не так сильно для збірної Норвегії, через те, що відбулося в матчі проти Іспанії. Але Холанд сучасний нападник, дуже сильний, котрий багато забиває. Якщо хтось хоче побачити голи в АПЛ — вони дивляться матчі Манчестер Сіті. Це буде захоплююче змагання між досвідом та молодістю. Має виграти кращий.
Гільєм Балаге:
Скільки разів тебе запитували про штрафний удар в матчі проти Франції в 1997 році?
Роберто Карлос:
Багато разів.
Гільєм Балаге:
Я пам'ятаю розмову тобою про це в деталях. Ми говорили приблизно 45 хвилин тільки про цей момент. З усього того, що ти мені говорив,найбільше мене вразило те, як ти вирішив розташувати м'яч.
Роберто Карлос:
Так.
Гільєм Балаге:
Розкажи, будь ласка, ще раз.
Роберто Карлос:
Це все тренування, діти можуть навчитися цьому. Найважливіше — це опорна нога і удар. М'яч можна роташувати, як тобі захочеться. Я завжди клав м'яч так, щоб ніпель був розвернутий до мене, бо я думав, що м'яч рухатиметься перед воротарем. Однак завжди одне й те саме: як я це зробив?. Я не знаю. Це був неповторний день.
Гільєм Балаге:
Чи ти намагався це повторити? Тобі це вдалося?
Роберто Карлос:
Я намагався багато разів і мені не вдалося.
Гільєм Балаге:
Цікаво. Чи є якісь наукові дослідження, котрі пояснюють як це сталося? Або є щось, що можна аргументувати як пояснення, тому молоді гравціможуть майже повторити це?
Роберто Карлос:
Ні. Я чув коментарі багатьох людей, що за цим стоїть наука, як повівся м'яч, про мою опорну ногу, про рух лівої ноги. Але це був тільки я, і я забив гол. Я не знаю як я це зробив, тому найука цього не пояснить. Я дивився багато фотографій та відео і що м'яч зробив було неймвірно. Це зайшло далеко за стінку. І думаю, що вітер трохи мені допоміг загнати м'яч до сітки воріт.
Гільєм Балаге:
І краса полягає в тому, що це безпосередньо футбол. Це велике дійство, і саме тому воно нас приваблює, чи не так?
Роберто Карлос:
Це те, що ми називаємо футболом. Це особливий спорт, і ми, ті, хто заробляє собі цим на життя, вчимося нових речей щодня. Футбол — унікальний.
Гільєм Балаге:
Чи не маєш ти відчуття, що такі футболісти, як ти, котрі іноді покладаються на інтуіцію і багато разів адаптуються до ситуації, котрі, можливо, котрі мають менше набутих навичок і мають природній талант, що від такого підзоду відмовляються?
Роберто Карлос:
Можливо. Однак багато залежить від тренерів, Я бачив це, коли грав у Мадриді, навіть у мої часи. Є тренери, котрі віддають перевагу тактиці, а є інші, котрі надають перевагу силі над технікою. Це залежить від кожного індивідуально. Кожен має свій власний підхід. Я думаю, Реал би не змінився через історію клубу. Грати в футбол більш м'яко , в більш захисний футбол — це не наш стиль. Кожен клуб і тренер мають власну філософію, а я знаю цей клуб дуже добре. Я тут працюю, і знаю, що ми ніколи не втратимо суть сучасного футболу зі швидкістю, з дриблінгом, з ударами головою, зі спринтами, тому що публіка хоче бачити шоу, і тут, на Барнабеу, все по-іншому.
Гільєм Балаге:
Твої товариші по команді, від часу, коли ти вигравав титули, зараз є тренерами, або людьми, які приймають рішення на важливих посадах. Але зосередьмося на тренерах, кого ти бачив, хто мав шанс піти цією стежкою? Логічно, що Зідан вже став тріумфатором. Тебе це здивувало чи ні?
Роберто Карлос:
Ні, я взагалі не був здивований, тому що, коли Зізу грав, він був дуже спокійний і багато чому навчився в матчах. І звісно, як тренер він має якусь історію, правда? Ліга Чемпіонів, Ла Ліга, Суперкубок, Інтерконтинентальний, якщо коротко. Я не здивований взагалі, тому що Зізу був еталоном на полі та за його межами. Він знає як керувати роздягальнею. І я думаю, що його досвід з Анчелотті йому допоміг. Ми також віддати йому належне, як тренерові. Тому це була гарна комбінація для нього, щоб виграти так багато кубків.
Гільєм Балаге:
Хто ще? Рауль?
Роберто Карлос:
Рауль на хорошому шляху з Кастилією. Він такоже дуже добре знає історію клубу, він став з ними чемпіоном. Один раз, коли Мадрид виграв юнацьку Лігу Чемпіонів, вони виграли її з Раулем. І він вчив юнацьку команду мадридського Реалу як обирати позицію на полі та поза ним. Він людина і тренер, яка буде дуже успішною, тому що йому завжди любить перемагати.
Гільєм Балаге:
Ми не збираємося переконувати Фігу стати тренером, чи не так?
Роберто Карлос:
Ні, краще не говорити про Луїса, тому що Луіс більш... він більше схожий на тренера, ніж я.
Гільєм Балаге:
Що ж, ти теж тренував. Від чого ти отримуєш задоволення більше? Тренувати чи знаходитися в офісі? Або ж працювати амбасадаром?
Роберто Карлос:
Робота амбасадором найбільш весела. Я працюю зараз більш, ніж коли я грав. Тоді це було 2 години тренування і потім гра у вихідні. Сьогодні я почав о 8 ранку, і я завжди тримаю телефон в руках, щоб перевіряти, чи не ползвонять мені відносно події, де я предсталяю Реал Мадрид. Я багато жартую над цим, але я радий бути амбасадором мадридмького Реалу і розповідати про історію клубу, подорожувати з гравцями. Фотографії, які не робить Еміліо, доводиться робити мені. Це дуже весело і я в захваті, і я вдяний нашому президенту, котрий дав мені таку можливість.
Гільєм Балаге:
І ми маємо Роналдо як президента та власника футбольного клубу. Чи міг ти собі це також уявити?
Роберто Карлос:
Власно двох клубів — Крузейро та Вальядоліду. Так, я завжди юачив Роні президентом, бо він позиціонує себе як президента. На полі він мав перший номер, і він поступово вдосконалюється разом з Крузейро та Вальядолідом, незважаючи на те, що він у другій лізі. Він вже привніс щось нове, сучасність та всю історію, яку він має. Будування новго стадіону, сучасного спортивного містчека... Коротко кажучи, Роні справді особливий.
Гільєм Балаге:
З Роналдо ти виграв Чемпіонат світу і це відчуття тріумфу на Мундіалі... Коли це трапляється, логічно припустити, що це величезна радість. Однак по роках, ти справді починаєш усвідомлювати, яке це неймовірне відчуття, правда?
Роберто Карлос:
Так. Коли ти перестаєш грати в футбол тоді, коли розумієш скільки всього ти зробив. Вчора я розмовляв з моїм другом у Мадриді, і він багато запитував мене, як це вигравати Лігу Чемпіонів, вигравати Чемпіонат світу, Інтерконтинентальний. І я говорив йому, що коли ти граєш, і я бачу це зараз у гравцях, ти сконцентроаний тільки на грі в футбол. Але коли ти перестаєш, дивишся назад і ти можеш побачити всю кар'єру — кількість зіграних матчів, скільки з них виграв, скільки програв, скільки маєш кубків і і скільки втратив. Життя футболіста має багато веселих моментів і це саме по собі завойований титул. Я завжди говорю, я щасливий зіграти достатню кількість матчів за збірну, за 5-разових Чемпіонів світу, і грати за Реал Мадрид. У Мадриді це завжди цей турнір( Ліга Чемпіонів). Ми йшли 32 роки без здобування титулу ЛЧ, і в 1996, 1997 та 1998 ми виграли його знову. Це те, що приносить мені задоволення, одягати зелено-жовту футболку та, звісно, одягати та носити емблему мадридського Реала на грудях, а це не дуже й легко.
Гільєм Балаге:
Я не знаю чи було б тобі легко обрати , чим пишаєшся найбільше, як тобі вдалося всього цього домогтися, ти залишив враження великого футболіста. А який момент, певний гол, титул, запам'ятався тобі найкраще? Чим ти пишаєшся найбільше?
Роберто Карлос:
Якби я б забив той гол, котрий Міятовіч забив у фіналі Ліги Чемпіонів... Пам'ятаєш? Я бив по воротах, потім захист перервав удар і Міятовіч забив. Я думаю, цей момент трохи наклав відбиток на мою кар'єру. Звісно є пас, який я робив на Зізу, будучи Чемпіоном світу з моєю збірною. Але, мені не вдалося виграти Мундіаль два рази. Ми програли Франції в 1998 році. Ти ніколи не говориш про накращі моменти. Легше пам'ятати події, де ти програв, а не виграв. Але це історія. Я думаю, що все, що я пережив у своєму житті... Звісно я пам'ятаю чудові моменти, але водночас я відчуваю певне розчарування за те, що не виграв у 1998 році, за те, що не забив проти Ювентуса в фіналі Ліги Чемпіонів... Усе інше було гарним, я мав можливість грати з найкращими, мене тренували найкращі, я пізнав світ справжнього футболу. Люди ставилися до мене з великою любов'ю та повагою. Це все гарні спогади. Я не шкодую ні про що, і я дуже радий і пишаюся тим, що прожив 27 років своєї кар'єри в оточенні хороших людей.
Гільєм Балаге:
І у мене завжди складується враження, говорячи з тобою, все що ти робиш — це не робота, що ти все що маєш багато пристрасті до футболу, до гри та до того, що ти був залучений у все це. Тому, на цій ноті, щирі вітання, Роберто, і, як завжди, це задоволення говорити з тобою.
Роберто Карлос:
Мені також. Футбол мене навчив багатьом речам. І ті, хто знають Роберто Карлоса від самого початку до сьогодні, знають, що я завжди грав для фанатів. Я робив це для людей, котрі б приходили подивитися на мою гру отримати задоволення на полі.
Гільєм Балаге:
Ти- легенда!
Роберто Карлос:
Щиро дякую, так само, як і ти.
Гільєм Балаге:
Роберто, футбол складається з багатьох гарних речей, але з усього цього найіршими є травми, які можуть закінчити твій сезон або навіть гірше. Ми нещодавно побачили, що Неймар не гратиме цей сезон знову, і його травма дуже серйозна. Коли ти почув цю новину, я думаю, що ти був шокований, чи не так?
Роберто Карлос:
Я думаю, що коли ми тільки-но почали говорити про футбол, ми згадували про травми, які отримали Куртуа, Мілітао і багато інших гравців, також з Барселони. Це завдає нам багато горя. І ,однак, під час матчу Уругвай - Бразилія Неймар отримав травму. Один з найкращих гравців у світі отримав травму, і через що? Погані поля. Таким футболістам такого рівня треба зіграти багато матчів, витримати багато тривалих поїздок. Мессі також отримав травму декілька днів тому в матчі інтера Майамі. Роналу піклується про себе, але я впевнений, що він страждає від болю в м'язах. Коли справа доходить до Неймара, ми всі знаємо причину - він погано грав через стан поля, фізичної втоми. Іноді один рух, який ви робите на швидкості, може зламати вас. Єдине, на чому він може зосередитися в даний момент - це на своїй щойно народженій дочці. Я впевнений, що він щасливий у родині. Є мінуси і плюси. Він отримав травму і, можливо, не гратиме півроку, вісім місяців. У той час його родина підтримає його і дасть йому сили відновитися якомога швидше, щоб він повернувся, тому що він необхідний футболу.[/]
Гільєм Балаге:
Я хочу ще тебе запитати про майбутнє Класіко, опиши як ти це бачиш. Який буде результат? Зараз виглядає так, що Мадрид, Барса, Атлетіко Мадрид змагаються за чемпіонство, тому цей матч матиме значну вагу, що ти думаєш про це, зокрема?
Роберто Карлос:
Буде складно для обох команд. Якби матч був запланований на Барнабеу, я б назвав тобі рахунок, який би мав сенс. Але ми граємо в Барселоні. Побачимо, який моральний стан гравців Барселони і як вони відновляться за півтора тижні. Перед Барселоною ми грали з Брагою в Португалії . Вони теж мали важливий матч у Лізі Чемпіонів. Іншими словами, звичайно, якщо ви виступаєте в якості лідера, тому дамо вам певну перевагу. Але в Класіко все дуже рівно. Це залежить від мотивації на момент гри. Я впевнений, що це буде чудова гра, і ми маємо максимальну надію на чудову гру з нашого боку. Чи важко виграти цей матч? Так, але їм теж буде важко перемогти. Це буде дуже цікавий мат ч.
Гільєм Балаге:
Дякую, Роберто.
Роберто Карлос:
Дякую
Ми хочемо подякувати Роберто Карлосу та Гільєму Балаге за неймовірне інтерв'ю, та хоче подякувати нашому партнеру Favbet, де ви можете отримати ексклюзивний привітальний бонус, якщо ви використаєте наш Betwinner промокод, коли відкриєте новий акаунт.
Інтерв'ю з Роберто Карлосом
Легендарний Роберто Карлос став нашим спеціальним гостем під часу SBC Summit в Барселоні. Додатково, він поділився власними футбольним історіями та думкою з нами в інтерв’ю для Гільєма Балаге. Під час цієї неймовірної розмови, Гільєм Балаге запитав Роберто про його моменти слави, але також теж Гільєм хотів дізнатися погляд щодо поточних подій у світі футболу. Карлос повертає назад до його відомого штрафного удару в матчі проти Франції в 1997 році, описує атмосферу в мадридському Реалі в минулому та сьогодні, і розповідає нам трохи більше про його сьогоднішню діяльність. Він також ділиться своєю думкою щодо майбутнього Золотого М’яча та матчів Реала Мадрид. Слухайте це захоплююче інтерв’ю та дізнайтеся трохи більше про майстра лівого флангу.
Читайте аудіоскрипт різними мовами:
Гільєм Балаге:
Добрий ранок, де ти, Роберто Карлос?
Роберто Карлос:
Добрий ранок. Ми в Мадриді. Як ти знаєш, я працюю амбасадоро мадридскького Реала. У вихідні ми вирушаємо до Севільї, потім до Браги і наприкінці до Барселони. Це важливий тиждень.
Гільєм Балаге:
Про що ми будемо говорити, перш за все, про найважливішу гру року. Чи правильно так її назвати? Чи Ель-Класіко найважливіше?
Роберто Карлос:
Я б не сказав, що це найважливіший матч, тому що всі матчі протягом сезону є важливими для такого клубу, як Реал Мадрид. Але звісно що це протистояння задасть рівень на цей сезон. Такий матч, як цей завжди мотивують гравців проявити себе в кращих моментах.
Гільєм Балаге:
Чи хотів би ти зіграти зараз? Можемо повернутися в часи, коли ти грав? Тобі це подобається?
Роберто Карлос:
Було б чудово, давай!
Гільєм Балаге:
Звідки можемо почати? Можливо, з голів, які ти забив. Ти забив 3 м’чі в Ель-Класіко, чи не так?
Роберто Карлос:
Так, 3 голи. Перший забив на Сантьяго Барнабеу. Другий з-за меж штрафного майданчика. І третій я забив... Дай-но пригадаю...Також це був один разів, коли ми виграли Барселону - пас від Зізу і я забив.
Гільєм Балаге:
Я б відзанчив, що ти забив один гол на Бернабеу, а другий на Камп Ноу.
Роберто Карлос:
Так.
Гільєм Балаге:
2 чудові голи. Але третій... Це був автогол.
Роберто Карлос:
Ні, це не був автогол. Цей був м’яч для Семуеля Етоо і я дивися на нього, не помітивши, що підбігав Ікер. І в кінці ми обидва були сфокусовані на м’ячі і Етоо також... Що ж, я був майже у воротах, але Етоо забив гол.
Гільєм Балаге:
Ми тоді не будемо його рахувати автоголом.
Роберто Карлос:
Не будемо його рахувати за автогол.
Гільєм Балаге:
Чудово. Які емоції викликає в тебе Ель-Класіко? Коли ти думаєш про Класіко, про що ти думаєш: вийти на поле, шум, внутріщнє напруження? Що спадає на думку?
Роберто Карлос:
Кожного по троху. Щоб бути здатним грати матчі, як цей, ти маєш бути дуже добре підготовленим протягом тижня, навіть якщо ти маєш матчі Ліши Чемпіонів. У матчі проти Барселони, мотивація завжди інша. Інша підготовка. Легше, коли ми граємо на Сантьяго Барнабеу. Також коли на носі матч проти Барселони, пдіготовка завжди відрізняється, тому що ти ніколи не знаєш як Барса буде грати. Якщо вони будуть більше атакувати або більше захищатися, чи вони контролюватимуть м’яч, чи вони віддадуть його тобі і ти зможеш атакувати. Гра проти Барселони завжди була складною. Вони завжди були складною командою, саме тому ми не вигравали у Барселони багато разів. Ми виграли декілька разів, але це було на Барнабеу, і протягом 11 сезонів, які я грав тут, ми програли лише один раз. Неймовірна гра Рональдіньйо, я не знаю чи ти пам’ятаєш.
Гільєм Балаге:
Хм.
Роберто Карлос:
Що ж, ми легко виграли тут, а виграти там було завжди важко. Однак підготовка дуже особлива. Я з тих часів, коли Луїш Фігу грав у футболці Барселони і я багато готувався. Я не міг спати, думаючи як забити йому гол. Для мене це було важко, тому що Фігу був найважливішим гравцем свого часу.
Гільєм Балаге:
У день, коли ти дізнався, що він переходить до Мадриду - це стало полегшенням, правда?
Роберто Карлос:
Я завжди говорю, що я дуже вдячний нашому президенту Флорентіно Пересу за підписання Фігу та пропозицію йому грати зі мною.
Гільєм Балаге:
Ти говорив, що пам’ятаєш гру Роналдіньйо. Ми всі це пам’ятаємо. Я думав, що ти пам’ятаєш вибіркові спогади і, що ти не пам’ятаєш не найкращі моменти. Однак, якщо ти пам’ятаєш все, я думаю ти теж згадаєш, що ти був одного разу ти отримав вилучення.
Роберто Карлос:
Я думаю, що мене два рази вилучали проти Барселони. Одного разу на 6-й хвилині та одного разу на 20-й хвилині, чи не так?
Гільєм Балаге:
Хм.
Роберто Карлос:
Але потім я справді не зрозумів причину чому, тому що я готувався протягом всього тижня до матчу цього рівня. Я не знаю як виглядає підготовка арбітрів до рішень у матчі або до вилучення гравця чи не призначення пенальті. Але ми всі люди, я не маю нічого проти арбітрів, котрі вилучали з поля. Зараз, коли я зустрічаю багатьох з них під час Ліши Чемпіонів або Ла Ліги, вони вибачалися перед мною. І я добре ладнаю з кожним, бо врешті-решт це були рішення, які я, можливо, вчасно не розумів, однак... Під час матчів, як Класіко, чим менше рефері втручається, тим краще. Кожен бачить помилку граця, котрий тренується до цієї гри протягом усього тижня і закінчує матч на 6-й або 20-й хвилинах. Інколи краще поговорити з цим гравцем, прийняти різні рішення протягом матчу такого рівня. Були судді, котрі час від часу хочуть бути більш головними героями, ніж гравці і я ніколи їх не любив.
Гільєм Балаге:
Ти просиш арбітрів про розуміння того факту, що це унікальний матч. Логічно, що твоя голова несеться зі швидкістю 1000 миль на хвилину і твоє серце теж. І якщо приймається рішення такого калібру, як вилучення гравця з полу з двома жовтими картками за протест, наприклад, їм варто думати двічі, правда?
Роберто Карлос:
Звісно. І очевидної моджливості забити теж не було. Це були флангові игрі чи конфронтації з арбітром, коли ти бачиш один момент, а рефері бачить це інакше і так далі й далі. Є небагато арбітрів, котрі вміють вдало керувати матчами цього рівня, цієї величі. Є такі, що надали б переваги нанести шкодитвоїй команді, ніж говорити з гравцями. Дозвольте грацеві вибачитися за можливій підкат або можливу гру рукою в штрафному майданчику. Я вважаю, що футбол стає все кращим і кращим. У мої часи, я страждав через мою швидкість. Я хотів пограти. Але врешті-решт, кращим за все було вийти за збірну Бразилії аюо зіграти в Класіко. Для мене було мрією грати на цьому рівні, бути переможцем Ліги Чемпіонів чи чемпіоном світу. Це вартує навіть червонох картки.
Гільєм Балаге:
У будь-якому випадку, ти говориш, що в Класіко потрібно знати як контролювати власні емоції. Я думаю, що чим старшим ти ставав, тим краще ти був. Сьогодні гравців більш молодші. Мають бути гравці, котрі не знают як з усім цим впоратися, правда? Ти, мабуть, зустрічав багатьох з них, як в Барсі, так і в Мадриді.
Роберто Карлос:
Так, тому що як я говорив раніше, це особливий матч. Так і підготовка гравців. Говорячи про арбітрів, я повторюся, що я не знаю. Але в грі як ця, ти маєш зробити шоу. Публіка приходить побачити голи та удари. Усе навколо Мадрид - Барса, Барса-Мадрид, ти маєш знати як зробити це дуже добре, тому що кожен буде дивитися, кожен буде дивитися цей матч. Це те, за що вони платять - побачити чудових гравців, гравців з багатою історією. Це дуже особливий матч для гравців, і це впливає на кожного. Кожен хоче дивитися Мадрид - Барса, тому що це найважливіший матч сезону для багатьох. Але не для гравців і інших людей з клубу, тому що доля сезону вирішуєтьсяв домашніх матчах і проти команд, котрі змагаються за чемпіонство. Тому що, в кінці-кінців, гра типу Реал Мадрид - Барселона не вирішує долю сезону. Це вирішується в матчах проти інших команд, які забирають очки чи ти можеш здобути очки вдома та на виїзді.
Гільєм Балаге:
У тебе є багато неймовірних друзів, але є одні відносини, які вражають мене найбільше. Маю на увазі твою дружбу з Девідом Бекхемом. Ти не говориш англійською, а він не говорить іспанською і все одно ви маєте неймовірний зв’язок. Розкажи трохи більше про Девіда, твої відносини з ним та як ви ділилися матчами Класіко. Не знаю чи доводилося тобі пояснювати йому по-своєму як це було.
Роберто Карлос:
Моя дружба з Девідом... Більшість людей знає про це і могли бачити це в нещодавніх документальних серіалах. Щодо розбіжності в мовах... Ми розуміли, що маємо зробити лише подивишись один на одного. Це справжня дружба. Коли він підписав контракт з Реалом, я думав, що був першим, хто обійняв його та привітав. І справді, він один з найкращих друзів, якого я коли-небудь мав, і він чудовий футболіст. Багато людей говорять, що Бекхем був лише картинкою, але для нас, тут у клубі, він був прикладом, лідером, фантастичною людиною. І багато людей не знають справжнього Девіда Бекхема. Мені пощастило і я мав привілеї бути поруч протягом довгого часу. І на тренуваннях, тут, у Мадриді, і з його родиною вдома. Це справжня дружба людей з різних країн і культур, що в результаті вийшло чудово. Кожного разу, коли бачу його в Мадриді, це чудове відчуття знати, що він щасливий. Зараз він президент Інтер Маямі. Але все ще мій друг. Я ніколи не буду перш за все на нього дивитися, як на футбольного гравця, президента чи інвестора. Я дивлюся на нього, як на мого друга. Я дуже розчулений знаючи, що ця прив’язаність та піклування, яке я відчуваю до нього, водночас відчувається Девідом і до мене.
Гільєм Балаге:
Зараз інший англієць, іншого рівня та іншого типу особистості – Джуд Беллінгем, котрий в 20 років узяв Мадрид штурмом, а його ім'я вже скандують трибуни. Чи здивувало тебе наскільки швидко він адаптувався? Що ти можеш сказати про нього?
Роберто Карлос:
У цьому клубі адаптація легіонерів дуже особлива. У мадридському Реалі, а я тут з 1996 року,Фернандо Єрро так само тепло з обііймами , Фернандо Редондо, Маноло Санчіс, Пако Буйо та багато інших тепло з обіймами зустріли мене. У мої часи ми так само зустріли Зеедорфа, Міятовіча та інших гравців. Зараз я амбасадор і ми робили так само з Родріго, Вінісіусом, Джудом, Куртуа, з усіма цими молодими гравцями, котрі приходять до нас і спершу не знають філософію клубів. Ми робимо їх життя простішим. Ми пояснюємо культуру мадридського Реалу , що тут ми маємо завжди перемагати і їм необхідно адаптуватися настільки швидко, наскільки це можливо. Ми даємо їм слухати ветеранів. Беллінгем показує себе таким, яким він є насправді. Він сучасний англієць, чудовий гравець і людина, котра хоче вчитися. Іншого дня, під час інтерв'ю він сказав, що хоче грати в нашій футболці протягом 15 років. Для нас, людей, котрі знаходяться в клубі протягом довгого часу, це велике задоволення чути це від такого молодого гравця, з таким потенціалом і особистістю. Він адаптувався дуже швидко. Я думаю, що фанати мадридського Реалу дуже щасливі. Подивися, скільки матчів він зіграв і кожного разу він був кращим гравцем матчу. Однак ми не можемо забувати про те, що в Реалі ми не живемо за рахунок тільки одного гравця. Ми завжди були сім'єю. У Реалі Мадрид, усі виграють разом. Ми, звісно, також разом і програємо. Є один гравець, котрий задає планку для інших, голами або пасами. Але це те, що робить Реал Мадрид унікальним. Це те, над чим ми працюємо разом і приносимо задоволення нашим фанатам. Це неймовірний клуб.
Гільєм Балаге:
Роберто, як вважаєш, Джуд схожий до Зідана? Він часом грає, як Зідан, чи не так?
Роберто Карлос:
Кожен має свій класний стиль гри. Наприклад, я трохи схожий на Марсело, але Марсело має кращі якості, ніж я. Якби я мав такі якості, як Марсело, я б був найкращим гравцем світу протягом багатьох років. Але Беллінгем... Я не знаю, якщо чесно. Він має потроху від кожного гравця, можливо, він грає трохи, як Зізу, можливо, він інколи грає більш, як Рауль. Інтелект Фернада Редондо. Я завжжди говорю, що кожен футболіст має свій власний стиль гри. І тому я бачу декілька гравців у ньому. Він має унікальні якості.
Гільєм Балаге:
З іншого боку, в Барсі, побачимо чи вийде на поле Роберт Левандовський, але якщо він вийде, він головна загроза, чи не так?
Роберто Карлос:
Можливо, можливо. Чесно кажучи, є гравці, є команди і є матчі. Це все залежить. Що хорошого в кожному гравцеві тут, особливо в тих, котрі приїхали до Мадриду в цьому році — це те, що вони виграють все більше й більше в кожній грі. І подивися як вони грають. Вони все ще мають запас для розвитку, коли мова йде про деталі. Я пам'ятаю, коли я прийшов до Мадрида в 1996 — 1997 роках. Я відразу хотів грати в усіх матчах. Я хотів грати на моєму найвищому рівні. Зараз вони знають, що вони з кожним матчем прогресують, і зрозуміло, що під час важливих матчів можна побачити якості цього гравця.
Гільєм Балаге:
Що ти думаєш про Барселону зараз? Інколи здається враження, що в них результат є важливішим, ніж гра. Однак, логічно, що вони все ще в топі.
Роберто Карлос:
Вони завжди будуть важливим суперником, котрі можуть грати добре або погано. Вони мають власну історію. Цей клуб поважають у всьому світі. Важко говорити про це ззовні. Ми можемо бачити в новинах, що, на жаль, у них багато травмованих гравців. Нам це не подобається. У нас так трапилося з Мілітао, Куртуа та Вінісіусом , вони нещодавно травмувалися та мали переломи. Він (Вінісіус) вже грає і повертається до рівня старого доброго Віні. Барселона завжди буде нашим суперником, якого треба обіграти, і цей клуб заслуговує великої поваги.
Гільєм Балаге:
Я чув, ти говорив, що захоплюєшся АПЛ або ж ти щонайменше слідкуєш за цими змаганнями. Що тобі подобається в цьому турнірі?
Роберто Карлос:
Атмсфера стадіону, бо фанати справді беруть участь у матчі. Немає значення чи це Ліверпуль, Челсі, Юнайтед, Сіті або ж інший матч — фанати завжди активні. Іншою важливою перевагою є передматчеві та післяматчеві студії з екс-гравцями та людьми, котрі розуміються на грі. Вони поєднують журналістику знання екс-гравців, і це поєднання мені до вподоби. Завдяки цьому, фанати в переві... Перед матчем, у перерві та після матчу, завдяки цьому вони розуміють футбол трохи краще. Експерти діляться власними думками, одні більше зсередини, інші — ззовні, і це допомагає побачити більше. Коротко кажучи, Англійська Прем'єр Ліга точно показує, що таке сучасний футбол. Тут зібрано всього потроху: трансляції, фанати, люди, розмови в роздягальні, атмосфера. Ми також робимо подібне в Іспанії сьогодні, і мені справді це подобається.
Гільєм Балаге:
Це задоволення розуміти, що людина зсередини, легендарний футболіст, як ти, розуміє, що це все шоу. Все є частиною шоу, ми всі частина цього шоу.
Роберто Карлос:
Так...
Гільєм Балаге:
І...
Роберто Карлос:
Продовжуй, продовжуй.
Гільєм Балаге:
Я хотів запитати, коли ми говоримо про гру, як ти вважаєш, що відрізняє АПЛ та Ла Лігу? Яка найбільша різниця?
Роберто Карлос:
Я думаю, що відбулася дуже велика еволюція англійськго футболу. Я пам'ятаю, що англійський футбол полягав на схемі атаки воріт.. Зараз ми бачимо гравців, котрі контролюють передачі, мтатчі на максимальній швидкості та високій інтенсивності. Мені це дуже подобається. Це те, на чому завжди полягав іспанський футбол — інтенсивність та багато гольових можливостей. За виключенням деяких матчів, але ви можете подивитися статистику і я не сильно вірю статистиці. Нас хвилює не тільки результат 1-0 або ж 1-1. В останні декілька років відбулася велика зміна, і це сталося тому, що фанати призодять на стадіон побачити багато забитих голів, забитих їх ідолами. Це еволюція сучасного футболу.
Гільєм Балаге:
Насправді, в англійській лізі є всі види гри. Стиль Клоппа не схожий на стиль Гвардіоли, а стиль Артети не схожий на стиль Анге в Тотенгемі. Який стиль тобі подобається найбільше?
Роберто Карлос:
Стиль Анчелотті. Якщ ви подивитеся на Ліверпуль під керівництвом Клоппа, їх стиль гри схожий за стилем гри на стиль Мадрида. Молоді тренери більш захисні, вони більш грають проти атаки. У випадку більш досвідчених тренерів, вони не переймаються цим. Їхні команди грають просто, але коли відбувається щось дивне — вони знають як змінити гравців, щоб вони грали більше на захист. Це залежить від кожного тренера і я думаю, що тут, у Реалі, ми маємо планку світового рівня. Анчелотті виграє багато матчів. Він один з тренерів-переможців, тому що він не короткозорий, він не говорить: “ Ми хочемо виграти з рахунком 2-0 через це або інше”. Він готує свою команду, говорячи: “ Якщо ми переможемо, ми гратимемо так само, але якщо ми програємо — ми зсінимо це або інше”, і його команда знає, що робити. Це і гарна атмосфера в команді — це моя думка.
Гільєм Балаге:
Чи був ти близьким до приєднання до Астон Вілли?
Роберто Карлос:
Якийсь час тому. Тоді мені було 20 або 21 рік. Ми розпочали з Астон Віллою, коли я повинен був грати в збірній Бразилії. Потім був Челсі в 2007 році, коли я залишив Реал Мадрид, Я мав можливість грати в Англії, і я говорив з Абрамовичем про це. Ми не досягли згоди через дрібниці. Одна так, Астон Вілла та Челсі були зацікавлені в мені.
Гільєм Балаге:
Чи звертаєш ти особливу увагу на флангових захисників та розвиток цих захисників в АПЛ, наприклад? Чи є окремі гравці, котрі тобі подобаються?
Роберто Карлос:
Усі. Однак не всі вони настільки ж зосереджені на атаці, як був Кафу. Є багато типів фулл-беків, що з правої флангу, так і з лівого. Деякі команди мають більш захисних фулл-беків, а інші більш атакувальних , але наприкінці, немає жодного хто б грав точно, як Роберто Карлос. Вони всі дуже гарні гравці, більшість з них грає в збірних, і був один один лівий фланговий фулл-бек зі збірної Англії...
Гільєм Балаге:
Тріп'єр.
Роберто Карлос:
Точно. Ми можемо побачити еволюцію. Я б не зміг грати справа, але Тріп'єр, в сучасному футболі, здатен грати зліва. І він неймовірна особистість. Усі фулл-беки грають дуже добре. Я сподіваюся, що вони відправлять мені повідомлення зі словами: ”Дякуємо, що говориш про нас”, тому що, коли я говорю про одного і забуваю про інших, потім я отримує повідомлення, що я не люблю їх.
Гільєм Балаге:
Мені цікава твоя думка про наступне. Канселло, котрий належить Манчестер Сіті, зараз в Барселоні. Він один з флангових захисників, котрий стає півзахисником, коли команда атакує. Він зміщується до центру, а іноді він з'являється, як “дев'ятка”. Ти теж так грав, ти був “трійкою”, але іноді ти грав, як вінгер і в центрі, але зазвичай у штрафному майданчику. Чи адаптувався б ти або хотів би в такому стилі гри фулл-бека, чи бути півзахиснком та грати більше з м'ячем?
Роберто Карлос:
Ні, я був жахливий з м'ячем. Саме тому я пасував Зізу, Бекхему та Фігу. Я грав багато без м'яча. Марсело подобалося грати на позиції фулл-бека, півзахисника або вінгера. Моїм завданням було закрити півзахисника з лівого флангу і дати мені можливість бігти по всьому флангу, тому що мені подобалося багато грати без м'яча.
Гільєм Балаге:
Давай наблизимося до світового рівня футболу та Золотого М'яча, нагородженя ского відбудеться 30 жовтня. Є два фаворити: Мессі та Холанд. Кому б ти його віддав?
Роберто Карлос:
Важко сказати, тому що навіть якщо я щось скажу — це нічого не змінить. Врешті-решт це не моє рішення. Я можу поділитися моїми думками, так як є два неймовірних гравці - Мессі та Холанд. Нехай переможе найкращий. Мессі завжди буде Мессі. Він встановив планку для всіх молодих гравців, які хочуть рохважатися в щтрафному майданчику. Лео потрібно бачити. Холанд встановив планку для Сіті, не так сильно для збірної Норвегії, через те, що відбулося в матчі проти Іспанії. Але Холанд сучасний нападник, дуже сильний, котрий багато забиває. Якщо хтось хоче побачити голи в АПЛ — вони дивляться матчі Манчестер Сіті. Це буде захоплююче змагання між досвідом та молодістю. Має виграти кращий.
Гільєм Балаге:
Скільки разів тебе запитували про штрафний удар в матчі проти Франції в 1997 році?
Роберто Карлос:
Багато разів.
Гільєм Балаге:
Я пам'ятаю розмову тобою про це в деталях. Ми говорили приблизно 45 хвилин тільки про цей момент. З усього того, що ти мені говорив,найбільше мене вразило те, як ти вирішив розташувати м'яч.
Роберто Карлос:
Так.
Гільєм Балаге:
Розкажи, будь ласка, ще раз.
Роберто Карлос:
Це все тренування, діти можуть навчитися цьому. Найважливіше — це опорна нога і удар. М'яч можна роташувати, як тобі захочеться. Я завжди клав м'яч так, щоб ніпель був розвернутий до мене, бо я думав, що м'яч рухатиметься перед воротарем. Однак завжди одне й те саме: як я це зробив?. Я не знаю. Це був неповторний день.
Гільєм Балаге:
Чи ти намагався це повторити? Тобі це вдалося?
Роберто Карлос:
Я намагався багато разів і мені не вдалося.
Гільєм Балаге:
Цікаво. Чи є якісь наукові дослідження, котрі пояснюють як це сталося? Або є щось, що можна аргументувати як пояснення, тому молоді гравціможуть майже повторити це?
Роберто Карлос:
Ні. Я чув коментарі багатьох людей, що за цим стоїть наука, як повівся м'яч, про мою опорну ногу, про рух лівої ноги. Але це був тільки я, і я забив гол. Я не знаю як я це зробив, тому найука цього не пояснить. Я дивився багато фотографій та відео і що м'яч зробив було неймвірно. Це зайшло далеко за стінку. І думаю, що вітер трохи мені допоміг загнати м'яч до сітки воріт.
Гільєм Балаге:
І краса полягає в тому, що це безпосередньо футбол. Це велике дійство, і саме тому воно нас приваблює, чи не так?
Роберто Карлос:
Це те, що ми називаємо футболом. Це особливий спорт, і ми, ті, хто заробляє собі цим на життя, вчимося нових речей щодня. Футбол — унікальний.
Гільєм Балаге:
Чи не маєш ти відчуття, що такі футболісти, як ти, котрі іноді покладаються на інтуіцію і багато разів адаптуються до ситуації, котрі, можливо, котрі мають менше набутих навичок і мають природній талант, що від такого підзоду відмовляються?
Роберто Карлос:
Можливо. Однак багато залежить від тренерів, Я бачив це, коли грав у Мадриді, навіть у мої часи. Є тренери, котрі віддають перевагу тактиці, а є інші, котрі надають перевагу силі над технікою. Це залежить від кожного індивідуально. Кожен має свій власний підхід. Я думаю, Реал би не змінився через історію клубу. Грати в футбол більш м'яко , в більш захисний футбол — це не наш стиль. Кожен клуб і тренер мають власну філософію, а я знаю цей клуб дуже добре. Я тут працюю, і знаю, що ми ніколи не втратимо суть сучасного футболу зі швидкістю, з дриблінгом, з ударами головою, зі спринтами, тому що публіка хоче бачити шоу, і тут, на Барнабеу, все по-іншому.
Гільєм Балаге:
Твої товариші по команді, від часу, коли ти вигравав титули, зараз є тренерами, або людьми, які приймають рішення на важливих посадах. Але зосередьмося на тренерах, кого ти бачив, хто мав шанс піти цією стежкою? Логічно, що Зідан вже став тріумфатором. Тебе це здивувало чи ні?
Роберто Карлос:
Ні, я взагалі не був здивований, тому що, коли Зізу грав, він був дуже спокійний і багато чому навчився в матчах. І звісно, як тренер він має якусь історію, правда? Ліга Чемпіонів, Ла Ліга, Суперкубок, Інтерконтинентальний, якщо коротко. Я не здивований взагалі, тому що Зізу був еталоном на полі та за його межами. Він знає як керувати роздягальнею. І я думаю, що його досвід з Анчелотті йому допоміг. Ми також віддати йому належне, як тренерові. Тому це була гарна комбінація для нього, щоб виграти так багато кубків.
Гільєм Балаге:
Хто ще? Рауль?
Роберто Карлос:
Рауль на хорошому шляху з Кастилією. Він такоже дуже добре знає історію клубу, він став з ними чемпіоном. Один раз, коли Мадрид виграв юнацьку Лігу Чемпіонів, вони виграли її з Раулем. І він вчив юнацьку команду мадридського Реалу як обирати позицію на полі та поза ним. Він людина і тренер, яка буде дуже успішною, тому що йому завжди любить перемагати.
Гільєм Балаге:
Ми не збираємося переконувати Фігу стати тренером, чи не так?
Роберто Карлос:
Ні, краще не говорити про Луїса, тому що Луіс більш... він більше схожий на тренера, ніж я.
Гільєм Балаге:
Що ж, ти теж тренував. Від чого ти отримуєш задоволення більше? Тренувати чи знаходитися в офісі? Або ж працювати амбасадаром?
Роберто Карлос:
Робота амбасадором найбільш весела. Я працюю зараз більш, ніж коли я грав. Тоді це було 2 години тренування і потім гра у вихідні. Сьогодні я почав о 8 ранку, і я завжди тримаю телефон в руках, щоб перевіряти, чи не ползвонять мені відносно події, де я предсталяю Реал Мадрид. Я багато жартую над цим, але я радий бути амбасадором мадридмького Реалу і розповідати про історію клубу, подорожувати з гравцями. Фотографії, які не робить Еміліо, доводиться робити мені. Це дуже весело і я в захваті, і я вдяний нашому президенту, котрий дав мені таку можливість.
Гільєм Балаге:
І ми маємо Роналдо як президента та власника футбольного клубу. Чи міг ти собі це також уявити?
Роберто Карлос:
Власно двох клубів — Крузейро та Вальядоліду. Так, я завжди юачив Роні президентом, бо він позиціонує себе як президента. На полі він мав перший номер, і він поступово вдосконалюється разом з Крузейро та Вальядолідом, незважаючи на те, що він у другій лізі. Він вже привніс щось нове, сучасність та всю історію, яку він має. Будування новго стадіону, сучасного спортивного містчека... Коротко кажучи, Роні справді особливий.
Гільєм Балаге:
З Роналдо ти виграв Чемпіонат світу і це відчуття тріумфу на Мундіалі... Коли це трапляється, логічно припустити, що це величезна радість. Однак по роках, ти справді починаєш усвідомлювати, яке це неймовірне відчуття, правда?
Роберто Карлос:
Так. Коли ти перестаєш грати в футбол тоді, коли розумієш скільки всього ти зробив. Вчора я розмовляв з моїм другом у Мадриді, і він багато запитував мене, як це вигравати Лігу Чемпіонів, вигравати Чемпіонат світу, Інтерконтинентальний. І я говорив йому, що коли ти граєш, і я бачу це зараз у гравцях, ти сконцентроаний тільки на грі в футбол. Але коли ти перестаєш, дивишся назад і ти можеш побачити всю кар'єру — кількість зіграних матчів, скільки з них виграв, скільки програв, скільки маєш кубків і і скільки втратив. Життя футболіста має багато веселих моментів і це саме по собі завойований титул. Я завжди говорю, я щасливий зіграти достатню кількість матчів за збірну, за 5-разових Чемпіонів світу, і грати за Реал Мадрид. У Мадриді це завжди цей турнір( Ліга Чемпіонів). Ми йшли 32 роки без здобування титулу ЛЧ, і в 1996, 1997 та 1998 ми виграли його знову. Це те, що приносить мені задоволення, одягати зелено-жовту футболку та, звісно, одягати та носити емблему мадридського Реала на грудях, а це не дуже й легко.
Гільєм Балаге:
Я не знаю чи було б тобі легко обрати , чим пишаєшся найбільше, як тобі вдалося всього цього домогтися, ти залишив враження великого футболіста. А який момент, певний гол, титул, запам'ятався тобі найкраще? Чим ти пишаєшся найбільше?
Роберто Карлос:
Якби я б забив той гол, котрий Міятовіч забив у фіналі Ліги Чемпіонів... Пам'ятаєш? Я бив по воротах, потім захист перервав удар і Міятовіч забив. Я думаю, цей момент трохи наклав відбиток на мою кар'єру. Звісно є пас, який я робив на Зізу, будучи Чемпіоном світу з моєю збірною. Але, мені не вдалося виграти Мундіаль два рази. Ми програли Франції в 1998 році. Ти ніколи не говориш про накращі моменти. Легше пам'ятати події, де ти програв, а не виграв. Але це історія. Я думаю, що все, що я пережив у своєму житті... Звісно я пам'ятаю чудові моменти, але водночас я відчуваю певне розчарування за те, що не виграв у 1998 році, за те, що не забив проти Ювентуса в фіналі Ліги Чемпіонів... Усе інше було гарним, я мав можливість грати з найкращими, мене тренували найкращі, я пізнав світ справжнього футболу. Люди ставилися до мене з великою любов'ю та повагою. Це все гарні спогади. Я не шкодую ні про що, і я дуже радий і пишаюся тим, що прожив 27 років своєї кар'єри в оточенні хороших людей.
Гільєм Балаге:
І у мене завжди складується враження, говорячи з тобою, все що ти робиш — це не робота, що ти все що маєш багато пристрасті до футболу, до гри та до того, що ти був залучений у все це. Тому, на цій ноті, щирі вітання, Роберто, і, як завжди, це задоволення говорити з тобою.
Роберто Карлос:
Мені також. Футбол мене навчив багатьом речам. І ті, хто знають Роберто Карлоса від самого початку до сьогодні, знають, що я завжди грав для фанатів. Я робив це для людей, котрі б приходили подивитися на мою гру отримати задоволення на полі.
Гільєм Балаге:
Ти- легенда!
Роберто Карлос:
Щиро дякую, так само, як і ти.
Гільєм Балаге:
Роберто, футбол складається з багатьох гарних речей, але з усього цього найіршими є травми, які можуть закінчити твій сезон або навіть гірше. Ми нещодавно побачили, що Неймар не гратиме цей сезон знову, і його травма дуже серйозна. Коли ти почув цю новину, я думаю, що ти був шокований, чи не так?
Роберто Карлос:
Я думаю, що коли ми тільки-но почали говорити про футбол, ми згадували про травми, які отримали Куртуа, Мілітао і багато інших гравців, також з Барселони. Це завдає нам багато горя. І ,однак, під час матчу Уругвай - Бразилія Неймар отримав травму. Один з найкращих гравців у світі отримав травму, і через що? Погані поля. Таким футболістам такого рівня треба зіграти багато матчів, витримати багато тривалих поїздок. Мессі також отримав травму декілька днів тому в матчі інтера Майамі. Роналу піклується про себе, але я впевнений, що він страждає від болю в м'язах. Коли справа доходить до Неймара, ми всі знаємо причину - він погано грав через стан поля, фізичної втоми. Іноді один рух, який ви робите на швидкості, може зламати вас. Єдине, на чому він може зосередитися в даний момент - це на своїй щойно народженій дочці. Я впевнений, що він щасливий у родині. Є мінуси і плюси. Він отримав травму і, можливо, не гратиме півроку, вісім місяців. У той час його родина підтримає його і дасть йому сили відновитися якомога швидше, щоб він повернувся, тому що він необхідний футболу.[/]
Гільєм Балаге:
Я хочу ще тебе запитати про майбутнє Класіко, опиши як ти це бачиш. Який буде результат? Зараз виглядає так, що Мадрид, Барса, Атлетіко Мадрид змагаються за чемпіонство, тому цей матч матиме значну вагу, що ти думаєш про це, зокрема?
Роберто Карлос:
Буде складно для обох команд. Якби матч був запланований на Барнабеу, я б назвав тобі рахунок, який би мав сенс. Але ми граємо в Барселоні. Побачимо, який моральний стан гравців Барселони і як вони відновляться за півтора тижні. Перед Барселоною ми грали з Брагою в Португалії . Вони теж мали важливий матч у Лізі Чемпіонів. Іншими словами, звичайно, якщо ви виступаєте в якості лідера, тому дамо вам певну перевагу. Але в Класіко все дуже рівно. Це залежить від мотивації на момент гри. Я впевнений, що це буде чудова гра, і ми маємо максимальну надію на чудову гру з нашого боку. Чи важко виграти цей матч? Так, але їм теж буде важко перемогти. Це буде дуже цікавий мат ч.
Гільєм Балаге:
Дякую, Роберто.
Роберто Карлос:
Дякую
Ми хочемо подякувати Роберто Карлосу та Гільєму Балаге за неймовірне інтерв'ю, та хоче подякувати нашому партнеру Favbet, де ви можете отримати ексклюзивний привітальний бонус, якщо ви використаєте наш Betwinner промокод, коли відкриєте новий акаунт.